Що з нами коїться: на серці рана не гоїться,
Невже заздрість та злість душу проїсть?
Відлетіли янголи-голуби,зачаїлась зневіра,
Втрачаєм людяність,крокуєм до звіра?
Може це часу тенденція,боротьба за місце під сонцем,
Чи конкуренція?
Ні в чому вже не вагаємось,та намагаємося
Долю за всяку ціну руками тримати.
Сподіваюсь:не цьому навчала кожного мати.
З двох рим мені вибирати:краща ота чи ця?
Думка майнула: а якщо мати вовчиця?
Про сенс життя замислююсь знову я. Північ.
Знала б ти де мене носить?
Давно не писав про кохання рідною мовою.
Я обожнюю тебе! Не розучився, добраніч ,мабуть досить.
Не спати так довго-треба мати сили кінські.
Вісімки,пані Возняк, також українські. 88!