http://www.stihi.ru/2017/10/19/10119
Оригінал:
Вже догорає зовсім Осінь,
Вмирати їй щороку сумно,
Вона тому, мабуть, і просить,
Нову яскраво - жовту сукню...
А Жовтень, той багатий лицар,
Дарує золоті обнови! -
То ж розрумяниться обличчя:
Вона кохана знову! Знову!!!
Ох.., літо бабине коротке!
Перецвіла - і коси сиві,
Впадуть всі сукні, як обгортки,
Від холоду вже й ноги сині...
Але душа чомусь співає,
І пташкою злітає в небо.
Душа жива - не помирає,
Бо є любов! А що ще треба?!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Совсем уж догорает осень,
Ей каждый год печально это.
Вот потому она и просит,
Чтоб в золото была одета…
Октябрь, надёжнейший поклонник,
Готов одеть её в обновы –
И разрумянен лик иконный:
Она любима снова! Снова!!!
Но бабьим летечком коротким
Перецвела – и поседела,
Одёжек отпадут
Обёртки –
Без них не согреваться телу…
Да вот душа её – певуча
И птицей к небесам взлетает!
Любовь жива, не умирает!..
А что на свете чище, лучше?!..