Моiй першiй дружинi
Лягай бо вже спати, Любаво,
Лягай, бо вже пiзно i так,
Натруджена, змучена, млява,
Себе не вгомониш нiяк.
Прилязь, вiдпочинь, вгомонися,
Турботи свi позабудь,
До мене мерщiй пригорнися,
Ество твое жажду вiдчуть.
Ти завжди в усьому привiтна,
Ти завжди, як маковий цвiт…
Собою ти так непомiтно
Менi затуманила свiт.
Я серце свое вiдкриваю
Сьогоднi, в досвiдковий дим,
Тебе лиш в одному благаю:
Надiям не зрадь голубим!
серпень 1976 року.