НА ПIВНОЧI.
Е у мене ВОНА,
Найдорожча, одна,
Iз трипалим листочком на вiттi.
Серед тисячi iх
Впiзнаю ii смiх,
Бо вiн – найголоснiший на свiтi!
Чи у щастi iду,
Чи у смутку бреду,
Кину оком в чужiм виднокрузi,
I постане ВОНА,
Наче юна весна,
Ми з дитинства кохаемось, друзi.
Так як i уторiк,
Так iз року – у – рiк,
Сивину менi в скронi воркуе.
То е щастя мое –
Всi думки моi п’е,
Восени – мене кров’ю лiкуе.
I розсудить нас Бог,
Як нам любо удвох –
Бiлий цвiт в калинову гiрлянду.
Нам i далi рости,
О, Калино, прости!
Дай ще раз поцiлую « Троянду».
08. 02. 2008. м. Ухта. 11-30.