ЗОЗУЛЯ – БРЕХУХА.
Кувала Зозуля у тихому гаi.
Я куки на пальцi своi загинав,
Мо’ хтось там сполохав зозулю, не знаю,
Я пальця загнув, а ось кука - не мав.
I скiльки тих кукiв провiв через руки?
Тодi й рахувати я добре не вмiв.
З дитинства на тi репризованi звуки
Лишився у мене невичерпний гнiв.
Для чого ти свiт баламутиш, брехухо!
Пiдкинула яйця i рада: ку-ка!
I гiпнозуеш пташинi цiй вуха,
Щоб не впiзнала в гнiздi «чужака»?
Живеш паразитом ти, сивая пташко!
Тому i питання конкретне стае:
Коли i за що ти добула поблажку,
Щоб не годувати дитятко свое?
07. 01. 2015. м. Ухта.