Лампадка монаха.
В келії монаха лампадка горить,
За вікнами келії світ наш бурлить ,
А в світі тім створена Божа краса,
Сонечко , квіти , ранкова роса.
Зорі і місяць, обрій янтаря,
Долини і гори , океани й моря,
Степи і діброви та пишні сади,
Там плещуться хвилі , дозрівають плоди.
І створені люди на Божу подобу,
І дав Бог людині всіляку худобу...
Чого іще треба ?.. живіть собі нині,
В здоровї та щасті , любові і мирі.
Та в світі прекраснім є наші провини,
Наш світ розколовся - на дві половини...
В іншій половині – жахіття одні...
Де топляться люди у блуда вині.
Де війни кроваві , хвороби , розпуста,
Наркотичні уколи і в душах все пусто.
Спустошує серце до самого дна,
Князь нижнього царства , гріха і блуда.
За такий світ прекрасний - проходять дві битви,
В малесеньких келіях читають молитви.
Вони з нами поряд, та далеко від нас,
Співають молитви , які йдуть до небес.
Молитва монаха - чистий кришталь,
Як лава вулкана , як олово , сталь.
Молитва монаха мільярдів із сто,
Йде з чистого серця на Божий престол.
За забруднені душі й нечисті серця,
Аж до самого краю , до світу кінця.
За наші гріхи , що й не можна сказати,
Будуть службу служити , молитви співати.
І поки живемо в гріховній гонитві,
Припадає монах на колінах в молитві...
Доки сонечко світить , зеленіють діброви,
Лампадка монаха не згасне ніколи.
Автор: Н.П.Рубан.