Узбіччя, вкрадені поворотами
Між вікон старих розводами
Стараєшся бути стриманим
Невірним, нечистим, невидимим
Перони, наповнені поглядами
Прийняти думок пологи
Не легше, ніж їх народити
В легені пустити повітря
В обіймах терпких під’їздів
Ми стали розхристаним містом
Кроки формують вулиці
Розтануть в душевній музиці
Ми падали завжди навмисно
Хотіли побути приблизно
Приблизно годину чи вічність
З чужими для нас пересічними