Ще вечорами цвіркунів хори
розгойдують над нами тишу зоряну,
ще журавлі дочікують пори,
щоб помолитись на чотири сторони.
Та стерні вже ворожать на дощі,
вдивляється за обрій літо бабине...
І вітер із тромбоном на плечі
ночами возить холод контрабандою.
І кличе голос молодий: "Ходи!..
Моєму серцю будеш половинкою..."
Спиває серпень золоті меди,
але вони чомусь - чому? - з гірчинкою...