Скінчилось літо, осінь підійшла,
І вересень примчався з нею риссю,
До школи мене мама привела
Через місток, що простягнувсь над Виссю.
А біля школи-повно дітвори,
І вчителі-всі молоді й красиві...
І ми-носи задерли догори,
Й бцли в той день усі такі щасливі!.
Учитель привіталась: "Добрий день
Прошу я вас усіх тепер сідати",-
Так у свій перший класний трудодень
Шкільне життя ми вчилися сприймати.
Ті перші літери і звуки з "Букваря",
І таїна дитячого пізнання,
Немов в очах світилася зоря-
Ось так розпочалось моє навчання.
Душа, як губка, убирала новизну,
До голови її вкладала.
Я лиш тепер все те збагнув,
Що вчителька що вчителька нам душу відкривала
Так рано смерть забрала першу вчительку у нас,
Та зерна доброти вона зростила.
Я пам'ятаю те, як плакав увесь клас,
Коли Пилипівну вся школа хоронила.
Віком тепер її я пережив,
І голову вже вкрила сивина.
Я щиро першу вчительку любив,
І більше не зустрів такої, як вона...
Присвячується моїй першій вчительці: Олександрі Пилипівні Лебедик
Автор: Станіслав Пуцик