Згорну в сувій свої жалі
І заховаю за божницю.
Розправлю крилонька малі
І буду виглядать Жар-птицю,
Що забарилась, не втіша
Щасливим щебетом на волі,
А виглядає з-за вірша,
Зігріти хоче крила в полі.
Вона, мабуть, як я, росте
І виглядає свого часу.
І губить пір’я золоте
Понад здивованим Парнасом.