Вже й листо'пад завітав на моє' подвір"я...
Тихий вітер колихав сонне надвечір"я...
Ледь поблискує зоря тьмяним абажуром...
І вкривається земля листяним ажуром...
Заспокійливий мотив листопа'д шепоче...
Серце хтось би обігрів... стомлене... жіноче!
Так і облетя'ть літа' під вітра'ми долі
І озветься самота вІдголосом в полі...
Охолонуть почуття в вистиглім повітрі,
Мов зупи'ниться життя на останнім титрі
Тої стрічки, де була' осінь плодовита...
У кохання - два крила', та одне - підбите.
Незабаром задощи'ть...Сум в обіймах сти'сне
І сльозою забринить ту'га, як навмисне.
У розгубленій душі' - невгамовний трепіт,
Залиши'ли журавлі в ній печальний клекіт...
Листопа'дова пора' - брунаті відтінки...
Тридцать днів календаря... - падають сторі'нки...
Оголившись, затремтять змокшії дере'ва:
Прий'де господарювать "Сніжна Королева"...
На прощання грому блюз осінь подарує,
Дотиком вологих вуст спогади схвилює...
І відчалить корабель у небесну пристань,
Розчинивши акварель в фарбі золотистій...
01/11/17/