Оригинал:
http://www.stihi.ru/2017/11/03/6741
Терпкий горобиновий присмак…
Чомусь у душі саме так.
Портьєри шовкові, барвисті
Закрили осінній спектакль.
На вихід припрошує вітер,
Та сходи вологі, брудні.
Роздерту афішу десь видер,
І кинув під ноги мені.
На ній - все життя, кожні ролі,
Ще й ті, що забуті давно…
Ступаю донизу поволі,
Афішне брудню полотно…
Дощів листопаду не шкода.
Я ж сльози жалію свої…
З минулого чиста і горда,
Суха увійду в новий світ!
У нім помилок буде безліч…
І пОгані поряд…чомусь…
Та в білому світиться велич,
Яку не штовхнуть у пітьму.
Дитяча душа з горобини
Намисто накине й піде
Туди, де найважчі провини
Зникають, мов марево, десь…
(03.11.17)
Перевод с украинского Нины Уральской:
Навязчивый привкус рябины...
В душе нынче именно так.
Из шелка цветные гардины
Закрыли осенний спектакль.
Ветра приглашают на выход,
Но лестниц ступени в грязи,
Рвут в клочья афишу и лихо
Бросают под ноги стези.
Вся жизнь на афише той, роли,
И те, что забыть бы давно...
Ступаю по собственной воле,
Афиши грязню полотно...
Мила ноябрю непогода,
Я ж слёзы жалею свои...
Из прошлого чистой и гордой,
Сухая войду в новый мир.
Ошибки в нём будут, двуличье,
Потери в борьбе за мечту,
Но светится в белом величье,
Его не столкнуть в темноту.
Святая душа из рябины
Монисто накинет, уйдёт
Туда, где любовь и невинность
Бесценны, а зло не живёт.