Часом буває так
Коли вієром думки -
Ты думаєш, чи то Спартак,
А може час збирать уже сумки.
А може Час той промине,
Та хвилина промайнить?
І щось таке… хмільне,
В душі поскудній забринчить.
І згадкою вона покличе
Навіть непам’ятаючи ім’я,
І її таке милоє обличчя
І взір, як пісня солов’я.
Я той час завжди згадаю
Пісню дівчину мою,
І в Зеленім ріднім Гаї
Як тоді, повсяк час стою.