Мара Белчева
ГІРСЬКА КВІТКА
Ти – квітка чародійна, ясноока,
твій ґрунт – гора висока й кам’яна!
В собі ти маєш таїну глибоку –
пітьмою й світом писана вона.
Ти навчена тихенько говорити,
свій аромат роздарювати нам.
В краю, де звір лісний ворушить віти,
ти – і свіча, і жрець, і навіть храм.
Вмій відчувати радощі й печалі,
цнотливій вдачі всупереч своїй
стійкою будь, хоч віють вітри шалі.
Хай завжди файна буде одежина,
щоб язичок вістив твій золотий
про те, що ти – і ліки, і трутина...
(переклад з болгарської — Любов Цай)
Мара Белчева (1868-1937) – болгарська поетеса, перекладач. Удова ліберального політика, міністра фінансів Христо Белчева, що загинув в результаті замаху на нього у 1891 р. Після смерті чоловіка була дружиною і музою Пенчо Славейкова.
В нинішній Болгарії на банкноті в 50 левів зразка 1999 р. зображено двойко поетів – на лицьовій стороні – Пенчо Славейков, на зворотній – силует Мари Белчевої.
***
Оригинал:
Мара Белчева
ПЛАНИНСКО ЦВЕТЕ
Цветенце на свещената си вяра,
изникнало на тая висина!
Ти знаеш някоя наука стара,
записана със мрак и светлина.
Научила те да говориш мълком, –
да милваш с дъх, и малък, и голям.
В градината на мечката и вълка
само да си и жрец, и свещ, и храм.
Във себе да се радваш и тъгуваш,
и пред ветреца скромно да си ти,
и все пак никому да не робуваш.
До края твойта дрешка да е нова.
Езичето ти златно да вести,
че ти си лек, че ти си и отрова....