Ти знову образив і серце ниє,
Знову буде холодно сьогодні вночі,
Спустились мого розуму вітрила,
Десь згубились почуття ключі.
Зовсім мене не шкода мабуть,
Здавалось, що слова, лиш звук,
А серце на шматки нещадно рвуть,
Опускаючи всю міць тендітних рук.
Це все перевірено часом, на жаль,
Всі болючі спогади в'їлись як дим,
Ти ніколи не чув моїх криків, волань,
Зробився для мне холодним й чужим.
Ти зруйнував, побувши гостем в житті,
Зламав мої вогняні крила надії,
Стерлись роки позолочені, не золоті,
Розвіялись як туман всі закохані мрії.
А хотілось як, відштовхнись і полети,
Високо за обрій рахувати усмішки,
А натомість робив боляче і одні помилки,
Закінчилось кохання, як всі життя у кішки.
Ми давно не вміли насправді прощати,
Забули як по справжньому любити,
Звикли тільки все палити і руйнувати,
Загубились в обіцянках, не вміючи жити..