***

Тихі зорі,  мов очі,
Що застигли у смутку.
Білі хмари,  мов сиве волосся століть.
Серце впевнено хоче,
Нестримано хоче
Щось до болі важливе мені пояснить.
Та думки злітають повільні,  безликі
До високих зірок,  до таємних висот.
Проти волі змикаються втомлені віки
І охоплює,  сповнений чарами,  сон.

     Київ,  1974