Поет
Людмилі Повалій.
(Сонет)
Я більше не вихлюпую себе
у Твіттері чи вуличнім Фейсбуці.
Я сам на сам тепер у творчій муці,
як в хмар полоні небо голубе.
А з вас, куди хто хоче, хай гребе,
політиці віддавшись чи науці
у рангах примітиву чи цабе.
Я сам собі Петрарка та Конфуцій.
Мобільні телефони й Інтернет
весь люд до невпізнанності змінили,
примноживши можливості і сили,
зорбітивши в космічний творчий злет.
Я, будучи живим, а чи в могилі,
Вкраїни незалежної поет.
–––––––––––
©Анатолій Загравенко.