Простіть мене, нена'вистники злі, і заздрістники мо'ї, теж пробачте.
Шкода', що ваші душі - у імлі, що істини за нею не зобачите.
В чужому оці скалочка дрібна помітна так, що зір вам заступає.
Любити ближніх - заповідь складна' для тих, хто лише сво'ю правду знає.
Некоронованії королі чиєїсь ду'мки навіть не питають,
На се'бе ролі суддів узяли' і зайвих на свої'м шляху змітають.
У фарісейський свиті бути - жах, вони ж бо один о'дному не вірять.
Копа'ючися у чужих гріхах, стають безлюдяними, гірше звірів.
У палиці є за'вжди два кінця, не дуже аж радійте, самозванці,
Караються озлоблені серця'...З"їште' себе', як скорпіони в банці.
Я вас прощаю, любі вороги'. Що зробите мені, собі' - вірніше.
До сво'їх й мо'ї ві'зьмете борги. Б"є бумеранг по дітях найстрашніше!
Слідкуйте, що гово'рить ваш язик, бо слово може ра'нити до кро'ві.
Лиш Бог над всіма нами - Керівник... Л ю б о в лежить у Біблії в основі.
За зрадників я свічку запалю'...Дай, Боже, розуму їм зла зріктися,
Гріхи спокутувати у жалю'...За всіх, вами ображених, моліться!
Так ле'гко лиху славу заслужити, неле'гко - змити плями із душі'.
Щоб намагатись ко'гось вчити жити, перш сво'ю "піднаготню" воруши'.
Знайде'ться в закапелках там чимало, щоб стати посміховиськом для всіх.
Сховай подалі, кривдник, гостре жало, ти сам - не янгол, з совістю, мов сніг.
Чого ж ми, люди, як повзучі змі'ї, вкусити щоб, вичикуєм момент,
Спочатку ластимося коло шиї, а по'тім продаєм за дзвін монет.
Чомусь не змінюємося на краще і далі плетемо' пліткарську сіть...
Нас Господу прощати стало важче. Мовчання - золото...не цабані'ть!
13/11/17/