Украинский перевод собственного стихотворного пересказа известной английской сказки.
Казка про щастя Діка Віттінгтона, лорд-мера Лондона
Дік Віттінгтон, лорд-мер котів, -
Бовван, вхід до тюрми пильнує,
А був - зразком тих бідарів,
Кому щастить...Про це скажу я.
За Едуарда-короля
Хлопчина в Лондоні з'явився.
Шукав, де сита є земля,
Блукати надголодь стомився.
Дік думав: злото тут живе
Лежить, щоб з вулиці - і брати...
На жаль, це марення дурне:
І Лондон зна, як бідувати.
Тож у купця-багатія
На кухні миє Дік, скубає...
Кухарка злая, мов змія,
Він терпить - тільки не звикає.
Один товариш, не з людей -
Приманена до хати киця.
Надасть рятунок від мишей
Йому насправді помічниця.
Про сум із нею говорить -
Не те, щоб марне розмовляння:
Вона у відповідь мовчить,
Мов відає найглибші тайни.
Втім, як хазяїн споряджав
Свій корабель, щоб торгувати,
Дік продавати кішку дав,
Також щоб грошиків дістати.
(Негарно якось він вчинив -
Беріг, але віддав одразу.
Та поголос його щадив:
Мовляв, скорився Дік наказу.
Хотів хазяїн посприять -
Бо юнака в сім'ї жаліли -
І здумав запропонувать
Бодай дрібну, та частку в ділі.)
Ось корабель на курс свій ліг -
До дивних берегів мандрівка...
До кухні повертає Дік,
Образи знов ковтає гірко.
До речі начудити вмів:
Дочку хазяйську полюбити.
Панянкам що - до служників,
І що з безумством цим робити?!
Дік - хлопець гордий, не черв'як,
Безглуздої не хоче страсті.
Як тут картає доля так,
Деінде пошукає щастя.
До ранку ще з господи втік,
Не визнавав, що туги повен.
На камінь сів...Аж міста клик:
Співають наче ззаду дзвони.
"Дін-дон! - стривай! Дін-дон! - вертай!
Настане час, біду забудеш.
Шляхів собі вже не шукай:
Ти в Лондоні лорд-мером будеш!
Там, звідкіля піти хотів,
Не знаючи, як біль здолати,
Хазяїном між хазяїв
Ти вийдеш короля стрічати".
"Ет, дзвін-базіка! Я - й лорд мер!
Либонь, хитрує успіх вправно!
Але, як вже обрав мене,
То повернусь, тікать не стану."
Новин діждав він, ще й яких:
Що корабель туди дістався,
Де миші - то найгірше з лих,
І досі кіт не зустрічався.
І так зрадів тамтешній цар,
Що золотом платив за кішку.
Її вітали аж до хмар,
Обожнили, і не в насмішку.
От Дік з господарем своїм
З'єднать бажають капітали;
Дік - залицяльник той один,
З ким панночка не нудьгувала...
Сер Річард, як роки спливли,
Колишні позабув печалі.
За вірність він та за труди
Став сером при звитяжнім Гаррі.
Хто скаже: от себе забув
І зрікся геть життя старого.
Хто скаже: от упертий був
І працею досяг значного.
Усе це правда...Та творить
І милість він умів у чині...
А я цю повість говорить
Бажаю з іншої причини.
Не всіх нас закликає дзвін,
Віщуючи кінець напасті,
Та в час злий вір, що сплине він
І переміниться на щастя.
11.11.2017
Примітки
Сер Річард Віттінгтон (близько 1354 - 1423 рр.) був лорд-мером Лондона у 1397-1299, 1406-07 та 1419-20 рр; крім цього він був купцем, що позичав гроші королям Англії Річарду II, Генріху IV и Генріху V, членом парламенту і шерифом Лондона.
Бовван, вхід до тюрми пильнує - статуя Річарда Віттінгтона з кішкою прикрашала знамениту лондонську в'язницю Ньюгейт. Прозова казка пов'язує будівництво Ньюгейта з іменем лорд-мера Віттінгтона. Іноді в цьому можна почути нотку засудження: колишній бродяга збудував тюрму, куди кидали в тому числі за бродяжництво. Історичний Віттінгтон, видимо, не був у юності сиротою-злидарем, як сказано у казці; тюрма Ньюгейт була відремонтована на гроші, що залишилися по його смерті.
За Едуарда-короля - мається на увазі Едвард III. (Умовний оповідач живе десь у перші роки царювання Генріха VI, тому він гадає, що слухачі приблизно знають хронологію подій і говорить про Віттінгтона як про свого нещодавнього сучасника. Казка про Віттінгтона, що використовує мотиви різних казок і легенд, була вперше записана значно пізніше: на початку XVII ст.)
Дочку хазяйську полюбити - дружину історичного Віттінгтона, справді, звали Аліса Фіцуоррен, як у казці про нього, однак вони побралися, коли женихові було вже 48 років.
Ствав сером - прозаїчна версія казки (наприклад English Fairy Tales, by Flora Annie Steel) завершується повідомленням про те, що Річард Віттінгтон був посвячений у лицарі Генріхом V.
Та творить І милість він умів - історичний Віттінгтон давав гроші на різні проекти з благоустрою Лондона і заповів свої статки на благодійне товариство.