Залишилась туга на спомин,
Птахів,що збираються в вирій,чую я гомін.
У теплі краї полинуть би з ними надія жевріє
Кожної осені нездійснена мрія,
А клекіт ти чула? Можливо відчула
(ступи на траву босоніж)-
Пробачення просять у нас журавлі
Раніш ніж розтануть вони в надвечірній імлі.
В житті,як в житті:радість,скорбота-всі дні неповторні.
Умів би зіграв на волторні всі пісні мажорні,мінорні.
В уяві,затамувавши подив(не соромно,що саме так себе поводив)
Щоночі пестив твої очі,а за вікном журбу та сум
Байдужий вітер хороводив.
Страждаєм поодинці,а поруч-одні чужинці.
Даремно не питай,навідь ніяково:кому важче,чоловіку, жінці?
Як на мене-обом однаково.На превеликий жаль,
Нічого не вдієш,та всупереч всьому на зустріч жаданну
Не залишає надія. Збуваються інколи мрії...