У ту мить,
коли маєш відпустити минуле,
і жити далі,
забути, не чути, не відчувати
того, що було,
у ту мить
найбільше хочеш
тримати його, не відпускати,
не знати,
що більше ніколи
до нього не повернешся,
не озирнешся, не смакуватимеш
дні ті, загублені в часі,
не летітимеш метеликом на світло,
не горітимеш у тому вогні,
у тому дні,
бо зола...
Догоріло, зотліло, зболіло,
висохло старою криницею,
і фарба на "журавлі" облупилася,
пилом вкрилася,
і в ту мить
відпускаєш його
блукати серед зірок,
у іншому вимірі,
іншому всесвіті,
назавжди.
22.11.2017