На http://www.stihi.ru/2017/11/03/6741
Рябиновый вкус – кисло-горький…
В душе у меня точно так.
Цветастою шёлковой шторкой
Завешен осенний спектакль.
А ветер гулять приглашает,
(Но влажно и грязно крыльцо).
Он где-то афишу нашарил
И бросил мне прямо в лицо.
На ней наша жизнь, в каждой роли
Всё то, что давно позади…
Спускаюсь тихонько на волю,
Афишу топча по пути.
Дожди всё молотят по листьям…
Мне слёзы пролить просто жаль.
Из прошлого гордой и чистой
Войду в обновлённую даль.
Ошибок там будет бессчётно
И мерзости не перечту...
Но белое светит свободно,
Его не столкнёшь в темноту.
Душа у ребёнка невинна…
Сплетя из рябины венок,
Пойдёт эта кроха-дивчина
В достойную жизнь, как в чертог.
7.11.2017
Терпкий горобиновий присмак…
Чомусь у душі саме так.
Портьєри шовкові, барвисті
Закрили осінній спектакль.
На вихід припрошує вітер,
Та сходи вологі, брудні.
Роздерту афішу десь видер,
І кинув під ноги мені.
На ній - все життя, кожні ролі,
Ще й ті, що забуті давно…
Ступаю донизу поволі,
Афішне брудню полотно…
Дощів листопаду не шкода.
Я ж сльози жалію свої…
З минулого чиста і горда,
Суха увійду в новий світ!
У нім помилок буде безліч…
І пОгані поряд…чомусь…
Та в білому світиться велич,
Яку не штовхнуть у пітьму.
Дитяча душа з горобини
Намисто накине й піде
Туди, де найважчі провини
Зникають, мов марево, десь…