Замете сліди грудневий сніг,
Всіх печалей, що лягли на душу,
Чи то доля, чи то просто збіг,
Зрозуміти з часом все це мушу.
Заморозять біль грудневі дні,
Час лікує - кажуть завжди люди,
Якось сумно, холодно мені,
Сиротою тепер жити буду.
Нема мами, батько вже пішов,
За той обрій. - Буде почивати...
Він втомився, мабуть довго йшов,
Дуже важко рідних відпускати...