Я відчуваю мову,
Як відчувають вітер,
Ніжність, тремтіння, дотик,
Місячну ніч і дощ.
Як відчувають маму,
Що найрідніша в світі,
Подих роси і квітів,
І як грозу — такОж!
В давнім-прадавнім світі
Я існувала, знаю!
В “Слові” отім, найпершім,
З самих “азІв” Буття.
Всесвіт пульсує світлом,
Дихає, розмовляє,
Бог засіває “Словом”
Вічності майбуття.
Мова малює “Словом”
Зримі, живі картини
“Словом” живе свідомість —
Вічна душа моя.
Я відчуваю мову
В єдності триєдиній,
В святості і любові,
В сенсі мого життя.