***

Мій розум - куций, а душа - безмежна
(Таку чомусь Господь мене зліпив). 
Торкнувся струн її ти обережно –
І розпростерся пристрасті мотив.
Своїм смичком порань ще раз тихенько –
Нехай моя мелодія звучить, 
Нехай сльоза в твоєму серці дзенькне 
І нагада про свято хоч на мить.
Всі почуття зібралися у вирій –
Та причаїлось в серці десь одне, 
Що не згубилось у житейськім вирі
І в наше танго знову поверне.
Гарячий Серпню мій! Твоя відвага 
Повоювала розум наш тоді. 
Прости, прости мені за вічну спрагу,
За веселкові мрії молоді.
Урізнобіч розкинулись дороги – 
Не переймайсь на радість чи біду. 
Черпаєш в юній квітці ти підмогу –
Спиваєш роси у чужім саду...
Зрадливій долі я вклонюсь доземно 
За літо те - одне з найбільших див:
Зорею спалахнуло недаремно..
Не каюсь, що б Господь не присудив!