Танцуют вальс снежинки нежные,
кружатся в жарком фуэте...
пуанты, пачки белоснежные,
как мотылёчки, в темноте...
напоминают о желаниях,
звучат рапсодией в ночи,
как важен миг очарования,
горящей за окном свечи...
Трепещет сердце, цепь неверий
прикроет снежная чадра,
из сотен сказочных творений
находят плагиат ветра...
Пойму, что тернии с шипами,
что небо, где-то, средь снегов,
а мы идём под парусами,
избавив душу от оков,
к себе домой /в любовь земную/,
доверившись, бесспорно, сну,
поверив в суть его хмельную,
чтоб вновь найти свою весну...
*****
Танцюють вальс сніжинки ніжні…
за тридцять другим фуете
пуанти, пачки білосніжні –
не думаю, що то пусте…
вiдтворенi мої бажання –
звучить рапсодія в ночі.
Важлива мить випробування
за склом світляної свічі.
Тремтливе серце, шлях невіри
прикриє снігова чадра,
серед казок знайшлись клавіри,
а може це надії гра?..
Пізнаю, що терни з шипами,
що небо, десь, серед снігів
і, що вітрила між житами
звільняють душу від боргів
і, відпускають нас додому
в земну любов, в довіру сну,
в п'янку ту сутність невідому,
щоб наново знайти весну…
29.11.2017
Вдохновение здесь: http://www.stihi.ru/2017/11/28/5641