( с украинского).
Когда монахи за письмом,
Испорченную рукопись смывали,
Чтоб снова написать тропарь или псалом,
То палимпсестом тот папирус называли.
Но чудо ! Только полдень миновал-
И вот из под творений Иоанна,
Отчётливо и зримо проступал
Канон Аристофана.
Моя душа-тот самый палимпсест*,-
Любимая ! Три года, как заклятье,-
Твой ясный взгляд и голос твой и жест,
Лежат на сердце у меня печатью.
И пусть другой узор седое время пишет ,
Твой проступает лик-любовь жива и дышит.
(*Палимпсест —рукопись на пергаменте или папирусе поверх смытого или соскобленного текста).
*
Палімпсест.
Коли в монастирях був папірусу брак,
Ченці з рукопису старе письмо змивали,
Щоб написати знов тропар або кондак,
І палімпсестом той рукопис називали.
Та диво! час минав — і з творів Іоанна
Виразно виступав знов твір Арістофана.
Кохана! Це душа моя — той палімпсест. —
Три роки вже тому, твій образ чарівливий,
І усміх лагідний, і голос твій, і жест —
В душі я записав, зворушений, щасливий…
І хоч виводив час на ній своє писання,
Твій образ знов постав і з ним моє кохання!
1903.