Однажды

Ольга Заря 2
Однажды всё предсказанное сбудется,
О чём давно гадали мы  вдвоём.
Раздвинет город вымытые улицы,
И снимет шляпу мой облезлый дом.
Окно мигнёт и сразу же засветится.
Всё хорошо, и музыка жива...
Взбежишь бегом по незнакомой  лестнице,
Сглотнув случайно нужные слова.
И мой вагончик  маленький безвизовый
Откроет дверь, не требуя билет.
Пушистый кот начнёт тебя  облизывать,
И будет вечер взглядами   согрет.
Ещё не зная,  где тебе  постелено,
Родной  руки коснёшься невзначай,
И, глядя мимо  спросишь неуверенно:
У нас на ужин кофе или чай?



А это подруга Лида  Скрипка перевела мои строки на нашу рідну мову:

Якось-то передбачене все збудеться,
Про що наворожили ми удвох.
І вимита дощем запахне вулиця,
Й отямиться будинок, наче Бог.

Враз феєрверком у вікні засвітиться,
Полине тихо музика жива,
І сходинок спіраль уверх закрутиться,
Геть вищезнуть потрібні всі слова.

І мій вагончик крихітний безвізовий
Відкриє, не питаючи квиток.
І ти зайдеш, нестриманий, з валізою,
І буде вечір, як вина ковток.

Не знаючи ще, де тобі постелено,
Торкнешся ніжно рідної руки….
Все буде так, як ворожбою звелено:
Забудемо про відстань і роки.