Долина Зубри. Глуш. Мочари.
Сирих туманів білі чари.
Грибами повніють ліси.
Барвисті луки, де краси
Не годен словом замінити.
Павичих очок оксамити.
Душа летить за небокрай,
За жайворонків стрекотання…
Таке нестерпне розставання…
Таке безвихідне «Прощай!»