Хмарки розсувати в кишені
Не відводити очі від стелі
Я відпущу хмари, і що там далі?
Ми граємо в те, що й грали
Побавилась? Все, тож годі
А чого в тебе перелякані очі?
Ніби з підйомника в тебе чобіт
Впав кудись у білі гори
Тепло в нас, "чай не Карпати!"
Перші вікна завжди картаті
Стрічками металу недбало повиті
Згортаються в камінь прозорі миті
Сходи. чорний маркер й собі візьми
Щось нікому писати цієї зими
Щоб синцями повзли по стіні
Заляпані чиїмись відбитками дні
Підфарбовані душі, грим на щоках
Хто ж то сидить тут по кутках?
Ну ж бо, не клич нас іменами
Ми хочемо грати у те що й грали
P.S. З хронік мого театрального ВНЗ.