Мій любий, старовинний Львів!
Невже так швидко час минувся?!
Він знову з перемін здригнувся
І дим подій ще не осів.
Ще у повітрі, як нудота,
Розтасканих заводів прах,
А у старому місті квота
На будівництво в стилю «Ах!»
«Ах, що за башточки, віконця,
Колони, портики! Ах, скло!
В них віддзеркалюється сонце!»
Старі будинки – тільки тло.
Вони стояли тут сторіччя,
Будили слави фіміам…
Нові будівлі, ніби шрам,
Уви, скалічили обличчя.