Людмила Юферова. I що нам дощ!
Сплошным свинцом укрылся свод небес,
Внезапно гром зашёлся грозным лаем!
Мы под дождём, под громкий стук сердец,
Пейзажную аллею покидаем.
Навстречу ветер яростный подул -
Пришло в движенье всё, идут маневры.
А на Андреевском стоит весёлый гул -
Пакуют наспех мастера шедевры.
Мы, вероятно, выглядим смешно;
Что дождь в лицо — нам не впервой такое!
Вот занавеска прыгнула в окно,
Булгаков нам мигает с хитрецою.
Зарницы в пляс пустились по реке...
В высоких травах заплутали мысли...
И что нам дождь, когда рука в руке,
Когда года в межвременье зависли.
С украинского 06.12.17.
I що нам дощ!
Свинцеві хмари сунуть навпростець,
Аж раптом – грім в небеснім апогеї!
А ми у дощ під гупання сердець
Втікаємо з Пейзажної алеї.
Потужний вітер дме напереріз –
Які непередбачені маневри!
Гуде людьми Андріївський узвіз,
Майстри пакують нашвидку шедеври.
Ми біжимо щасливі і смішні,
Що дощ у груди – нам обом однако.
Фіранка затремтіла у вікні –
Підморгує усміхнений Булгаков.
А блискавки стрибають по ріці…
Тривожно й лячно заблукалій птасі…
І що нам дощ, коли рука в руці,
Коли роки зависли в поміжчассі.