примкни до ордену залізних псів. я відчуваю серцем твої рани і запах смерті, що прямує звідусіль від дотику безжального Морани. віднині жертвою не станеш, хоча я найменш кого б з людей урятувала, та кров моя до тебе грає нежива, століттями що мовчки вирувала. я бачу вихід, де знання твої зусиль прикладених, на жаль, не варті, тепер ти зморений і краще би піти зі мною, далі від нічної варти. замри, мій воїне, хвилину зачекай, я змушена пів світу загубити, щоб вирвати тебе з жорстких підступних лап та час непримиримий в ході зупинити. палає заревом смертей Ескалібур в руках моїх та силу набуває, що в поєдинках продирявив сотні лютих шкур, але й цього сьогодні все ж замало. не бійся, воїне, якщо побачиш мій звіриний погляд, хижий та голодний, із темних недр я здіймаю вир чаклунських навиків і дар свій надприродний . закриє очі вірно сон-трава, що в забуття миттєво сколихає, щоб не дізнався і не вгледів, як то я за тебе кров ворожу легко проливаю. приречений хто слід твій віднайде з лихою думкою та наміром заклятим, я з ордену залізних псів, що клани стереже, чиї життя оберігають меч і лати.
віднині жертвою не станеш, хоча я найменш кого б з людей урятувала, та кров моя до тебе грає нежива, століттями що мовчки вирувала...