Вже конає Україна,
Гине рідна ненька,
Моя мила Батьківщина.
Дайте нам печеньки!
Душу ми за них положим,
Будемо скакати,
Та хоч з дерева стрибнемо -
Гине ж наша мати!
Вже давно нема завозу,
Що робити, браття?
То коли підуть поставки?
"Мерикоси", мать їх!
І кастрюлі вже діряві -
Олова немає.
Взимку холодно макітрі...
Слів не вистачає!
Що ж це робиться, панове?!
Нас що обдурили?!
Так за що тоді ми, дУрні,
Рилом землю рили?
Все, немає вже терпіння,
Як таке можливо,
Щоб свиня, та без печеньок,
Землю рилом рила?
Хай конає рідна ненька,
Хай ржавіє посуд,
Заберіть собі те їдло
Під наш гнівний осуд!
Хай ми здохнемо як тварі,
Хай нас поховають!
Хоч за нас усі забули,
Але ж гідність маєм!
Більш не скачем за печеньки,
Тільки за банани!
Ми тепер вже більш не свині -
Горді "обєз'яни"!
В Африці країн багато,
Хтось та приголубить.
Будьмо кожуру здавати,
Заживем як люди...
Ось така важка в нас доля -
Бути під панами.
Є в нас поряд рідні браття,
Та ми ж "вУмні" самі.
Так і маємось по світу,
Кров свою забувши:
То печеньки, то банани,
"Чужі капці" взувши.
8.12.17г.