*** (Борис Поплавский, http://az.lib.ru/p/poplawskij_b_j/text_0130.shtml)
Полуночное светило
Озарило небосвод,
И уже душа забыла
Все, чем днем она живет.
Вдалеке не слышно лая,
Дивно улица светла.
Так бы вечно жил, гуляя,
Если б вечно ночь была.
Вдоль по рельсам из неволи,
Их железный блеск следя,
Выйду я в пустое поле,
Наконец найду Тебя.
Небо синее, ночное
В первозданной простоте;
Сердце мертвое, больное
Возвращу навек Тебе.
1931г.
*** (вільний переклад П.Голубкова)
Опівнічне вже світило
Небосхилом десь пливе,
І душа слід загубила,
Все, чим вдень вона живе.
Гавкоту не чути з далі,
Дивно вулиця світлА.
Так би вічно жив - гуляв я,
Якщо б вічно ніч була.
Вздовж по рейках я з неволі,
По залізному сліду,
Вийду у порожнє поле,
Може, там Тебе знайду.
Неба синього простори -
Первозданні, далебі;
Своє серце мертве, хворе -
Поверну навік Тобі.