память...
Виталий Полищук
Цвіте акація -
мов те дівча в вінку,
духмяний запах до вечірніх зір.
Тебе малює память
ніжну та струнку...
Як холодно душі моїй!...
Повір...
А електричка так лякливо
серед ночі
неначе розірвала криком небо.
Акація цвіте
й виглядають очі
тебе, кохана...
Холодно без тебе!
Цвіте акація -
розкішні пелюстки,
і запахом пьянким
мовчить пітьма,
а верби коси поховали
під містки.
Як холодно душі!
Коли тебе нема...
Цветёт акация,
как дивчина в венце.
Тот пряный запах до вечерних зорь...
Тебе напоминает о кольце,
что ты отвергла...
И грустишь с тех пор.
А электричка
плачет каждой ночью
Тоскливым криком разрывая небо...
В цветках акации любимой вижу очи,
И все гадаю -
это быль, иль небыль?
Цветет акация.
Роскошны лепестки.
Пьянящим духом душу теребя.
А вербы прячут косы под мостки...
Как холодно душе!
Коль нет тебя.