на украинском языке
Я не знаю, як про неї розповісти. Вона для мене,як ікона, перед якою моляться про щось наболіле. Вона для мене, як мати рідна, бо вона образ України: роботящої, людяної і впевненої, яку навіть на схилі літ не здолають жодні труднощі, бо Господь дав її сили і надію, бо земля, на якій вона працювала і працює, не зможе без неї вижити. Бо тільки така жінка, після смерті чоловіка Василя, сама зуміла підняти на ноги трьох своїх синів: Сашка, Віктора та Володю. Двоє живуть в Чернятинцях ,один в Уланові, що в семи кілометрах від села. Сила і слава її - в дітях, онуках і правнуках, а їх у неї багатенько: 6 онуків і 7 правнуків і це ще не повний Метельських рід на цей день. Можливо вони не такі сильні, як вона, бо прийшли і живуть у непевний складний час, але вони при землі і про нею турбуються. Вона жила і живе простим і зрозумілим життям селянки. Втім її ентузіазму й енергії у свої роки вистачить на всю Україну, бо на таких, як вона, і тримається держава. Вся совість і честь України в таких, як баба Женя та її сини.
Про внуків та правнуків, ще говорити зарання, але є надія, бо не може Метельських рід себе зганьбити.
Коріння нащадків – від них, таких бабусь, як баба Женя Метельська з Чернятинець Хмільникського району на Вінничині.