Оригинал http://www.stihi.ru/2017/11/29/3110
Мне иногда так хочется кричать!
А я молчу...
Невыносимо сердцу-не смолчать!
Зажгу свечу...
Боль обнажу в звенящей тишине,
Сдирая лоск...
Она смягчится,сострадая мне,
И капнет воск...
Пусть никому на свете невдомёк
О чём молюсь...
Дотла сгорая,плачет мотылёк...
А я смеюсь...
Перевод Веры Бондаренко4
Так іноді захочеться кричать!
Та я мовчу…
Нестерпно, мабуть, серцю – не змовчать!
Палю свічу …
Біль оголю я в тиші тій дзвінкій,
Зідравши лиск…
Розчулиться ,розм’якне тіло в ній
І капне віск…
Нехай нікому в світі невтямки,
Про що молюсь…
Ущент згорить метелик, на віки…
А я сміюсь…