На http://www.stihi.ru/2017/11/14/4643
Господь, мой Светоч Негасимый,
Зачем всё плачу я незримо
И мучусь горько среди ночи?
Меня ли кто-то сглазить хочет?
Слова звучат про святость Рая,
А на земле волна раздрая!
Душа ошпарена как будто,
Когда тебя не слышишь чутко,
А только вера, ожиданье,
На милость Божью упованье –
Творю ошибки, не желая,
И каясь, голову склоняю…
Мне б одолеть грехов тупик!
Отрадой мне – Святой Твой Лик!
Ісусе , Світоч мого серця !
Давно наплакане відерце
Сліз покаянних серед ночі -
Неначе хто мене зурочив ?
Прядуться марення про святість ,
Але сумна земна затятість
Все душу скупує в окропі ,
Коли Твоїх не чути кроків ,
А тільки Віра та чекання ,
На милосердя уповання -
Твоїй чиню ж бо спротив волі,
У помилках простерта долі...
Ще й відстані - хто змінить це ? -
Святий Твій Лик - й моє лице..?