Так туга сьогодні серце роздирає,
Нещадно рве куточки її душі,
Голос хриплий то кричить, то волає,
А пульс тихо завмирає в тиші.
Вона кидає свій погляд на фото,
Останнє, де вони ще разом щасливі,
Вона б віддала все срібло і злото,
Щоб знову відчути його руки чуттєві.
Та навіть і серце без вагань би віддала,
Щоб разочок заглянути у ті його очі,
Якби ж вона тільки вернути все могла,
Дивилась, обіймала, цілувала би дні і ночі.
Він пішов і півсерця з собою забрав,
Півдуші, що злились колись воєдино,
Він так міцно іі велике серце тримав,
Кохав безупинно, о кохана людино...
Всі кажуть:"тримайся", дають співчуття,
А хто зможе сам ось так далі пожити,
Він для неї був більшим чим усе життя,
А без цього, повірте, неможливо далі жити.
Кохайте, тримайте за руки, говоріть,
Як багато важить для вас половинка,
Лиш для неї дихайте, для неї живіть,
Бо ніхто не знає де його остання зупинка...