Ткала луна из света полотно,
Вплетая звёзды в мертвенную бледность.
И этим покрывалом заодно,
Травы замёрзшей,скрадывала бедность...
К утру несмело начал падать снег.
Он ,словно танцевал,легко порхая.
Как звонкий колокольчик,детский смех
Разбавил утро,с тишиной играя...
Проснулся день.И радуясь зиме,
Неповторимо солнце улыбнулось!
Ему в ответ,в хрустальной бахроме
Сосулька,прослезившись,в снег уткнулась...
СНОВА ПРЕДЛАГАЮ ВАШЕМУ ВНИМАНИЮ ПЕВУЧИЙ ПЕРЕВОД ВЕРОЧКИ БОНДАРЕНКО,
КОТОРОЙ ВЫРАЖАЮ МОЮ ИСКРЕННЮЮ БЛАГОДАРНОСТЬ!http://www.stihi.ru/avtor/veriko3
Сплітав із світла місяць полотно,
Вплітались зорі в омертвілу блідість.
І чудо покривалом заодно,
Трави замерзлої ховала бідність…
До ранку несміливо падав сніг.
Він ,ніби танцював, легенько пурха.
Як дзвоник, вигравав дитячий сміх
Прикрасив ранок, тишу цим розбурхав…
Прокинувсь день.Радіючи зимі,
Так неповторно сонце посміхнулось!
Йому у відповідь, в криштальній бахромі
Бурулька,просльозившись, в сніг ввіткнулась.