(Иван Елагин, http://www.vekperevoda.com/books/elagin/elagin_4.htm)
Пробивают в асфальте дыру
И сажают в нее деревцо,
Чтоб шумело оно на ветру
И кидало мне листья в лицо.
И окно пробивают в стене,
Чтобы вставшая из-за моста
До рассвета качалась в окне
Голубая большая звезда.
Видно, так на земле повелось, –
У художника та же судьба:
Пробивают нам душу насквозь,
Чтоб запела душа, как труба.
Птица бьет изо всех своих сил
Против ветра упрямым крылом.
Бог вселенную всю проломил,
Чтобы небо поставить в пролом.
(вільний переклад П.Голубкова)
Пробивають в асфальті діру,
Посадити щоб деревце в ній,
Щоб шуміло воно на вітрУ,
Листя випроставши навесні.
І вікно пробивають в стіні,
Щоб поставши з-за мосту на мить,
Догойдалася в цьому вікні
До світанку зіркова блакить.
Мабуть, так повелося колись, -
У художника доля така ж:
Пробивають нам душу наскрізь,
Щоб співала трубою свій марш.
Б'є пташина з усіх своїх сил
Проти вітру вже впертим крилом.
Бог і Всесвіт весь цей проломив,
Щоб поставити небо в пролом.