Що в нас у кого на душi...

Стефан Колочавин
Що в нас у кого на душі
Ніхто не знає,
Не знають рідні і чужі,
А дні минають

Роки летять немов стріла,
Не зупинити,
Ну а душа завжди сама,
Життям побита

Вона все прагне в неба вись,
Скрізь будні грішні
Відчуйте рідних хоч колись,
Бо ми не вічні

Простіть всю біль пустих образ,
Бо всі ми різні,
Простіть тепер, у цей же час,
Поки не пізно!