Буває серце наче квітка.
Буває серце – сонця схід.
Буває – наче мрія мітка.
Буває як планети хід.
Серця бувають пісні спраглі,
Бувають сповнені бажань.
Бувають… як і люди – наглі…
Бувають – повні ріки знань.
Вони впадають в океани.
У них – життя сакральний зміст:
«Кохання втиснене в романи?
Або ж до Всесвіту свят-міст?»
Серця із ніжності і чуда,
Серця із тонкої струни…
Хай ваше серце буде з людом!
Щоб не зчерствіло від труни.
Нехай воно будує щастя!
І не гальмує його плин.
Хай просить Божого причастя!
Ніхто не буде хай один.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2018
01.01.18
Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.