Мерцание огней вечерних стуж,
Цветные взгляды на витринах белых,
Декабрь смеётся отблесками луж,
Дыша настоями на листьях прелых.
Внезапно вижу диво — всех чудней:
В побегах почерневшего каштана
И в круглых тёплых чашах фонарей
Кипят клубы белёсого тумана.
Стоят деревья в мокрых постолах,
И просит ветер золотого чаю…
Я, видно, в буднях, в спешках – суетах,
Невиданно - неслыханное чаю
12.01.18
=======================================
Мене раптовий подив перестрiв
Людмила Юферова
Вогні вечірні мерехтять довкруж,
Вітрин сіяють погляди барвисті,
Сміється грудень розблиском калюж
І подихом, настояним на листі.
Мене раптовий подив перестрів:
У гілочках зчорнілого каштану
В кулястих чашах теплих ліхтарів
Киплять клубки білястого туману.
Стоять дерева в мокрому взутті,
І хоче вечір золотого чаю...
А може, я в буденній суєті
Небачене й нечуване шукаю..
http://www.stihi.ru/2017/12/30/367