Пам’ятаю тебе. І сніг.
В мене чорний родючий ґрунт.
Ненаситні кружляють біси.
Моя мати готує вечерю.
Одвернувся – вони уже тут,
Не відвожу очей від стелі –
зберігаю свій дім від біди.
Я тримаю відкритими очі.
Вони плачуть, і сльози гіркі.
Моя мати готує вечерю –
я не їм, бо мені напророчив
ще мій дід, що з вечерею силу
наче білий пісок, розгублю.
А земля моя чорна-чорнюща.
І я землю свою люблю.
Я тримаю відкритими очі.
Це не може нас так врятувати.
Я дивлюсь, як палає хата.
Я так довго іще дивлюсь.
Пам’ятаю тебе. І сніг.
Припорошує сніг цю землю,
де танцюють ці біси,
і я
із розплющеними очима
те відстоюю,
що так сильно,
аж до болю
тепер
люблю…
І вечерю готує мати.
Я так довго іще дивлюсь.