Воно, неначе уві сні,
Ходило, ніби щось шукало,
Мене самотністю лякало,
Будило щось святе в мені.
А як прийшов для нього строк –
Лиш за поріг пустить просилось.
Впустив – на покутті усілось
І звідти більше – ні на крок.