На http://www.stihi.ru/2017/12/11/8082
С годами видится ясней
И совесть мне напоминает,
Что я тогда была не с ней…
Прости мне, мамочка родная!
О, сколько лет прошло напрасно,
Что от тебя жила вдали!
И целовала я нечасто
Больные рученьки твои.
Не исповедавшись, ушла –
В венках, печалится могила…
Прости, что в хлопотах, делах
С тобою мало говорила.
Все сожаления теперь
Так запоздали! Понимая,
Жалею, мучаюсь, поверь!
Прости грехи мои, родная!
Пою Акафист вновь и вновь.
И с каждым днём понятно снова,
Хоть стала бабушкой давно,
В душе ребёнком быть готова.
Не возвратить! Не с нами ты –
Перенеслась в святую вечность…
Прости же, мамочка, прости!
Теперь на небе наша встреча…
13.12.2017
Прости, матусенько, прости
Уже дається вік взнаки...
І совість до стіни приперла -
Прости , матусю, що таки
Не на моїх руках померла.
О, скільки літ прогайнувала,
Поки жила ти на землі !
Прости, що рідко цілувала
Я ручки зболені твої !
Від нас без сповіді пішла -
Сумує у вінках могила...
Прости, що часу не знайшла -
З тобою мало говорила.
Усі печалі та жалі -
Так ними в гіркоті журюся -
Гріхи великі і малі
Ти відпусти мені , матусю !
Акафіст почитаю я ,
Коли нова приплине днина...
Хоч бабця вже , але твоя
Ще у душі мала дитина.
Земні попалено мости -
Тобі не стану у потребі...
Прости, матусенько , прости ! -
Тепер...зустрінемось на небі...