Серце Різдвом нам зігріти,
серце братерства й тепла,
славним Різдвом укріпити
віру, хай геть сила зла!
Глянь, там у сяйві не меркне,
в яслах Господь Немовля,
і содригнулося пекло!.-
в радості нині земля!
В радості нині весь Всесвіт!
Раю! Мій Раю! Прийми,
щастя безмірного трепет,
й нас в день святий пригорни!
Слізоньки витри пекучі,
тим, хто у болі стогнав,
хай же хвороби ті злючі,
більше не мукою нам...
Славне Різдво, ясне сонце!
Ласкою й світлом зійди!
Там, де сирітка в віконці,
хай же матусю знайде.
Стань, Богородице, поряд,
й душеньку кожну зігрій,
хай же не знатимуть голод,
й холод де війнами злий...
Бачиш, Різво, ніби річка,
образ залила святий,
Матінка Божа Донецька,
в сльозах і Спас до грудей...
Син Божий в горі великім,
Спас Матір Божу обняв,
з образу диха розпука,
світ, ти Любов розтоптав...
Кожен, хто каменем в спину,
кожен, хто війнами йде,
кожен, хто іншим - насиллям,
кров ллє, у сльозах найде
гіркіі Боженьки сльози,
литі, бо ти злом ступав,
де я в стражданнях безсильно,
образ у серце прийняв.
Матінко Божа Донецька,
Ти Нерушима Стіна!
Матінко Божа Казанська,
знаєш, де змієм війна,
Ти на Голгофі страждала,
серце ізранив средь мук,
й Матір"ю світові стала,
там, де злом страшная лють.
- Мамо! Ти де! - Син звав в муках,
- тут Я! Синочку мій, тут! -
й Серце у ранах не стука,
й Сина к Сердечку горнуть...
Й Очі Ісуса закрились,
й впала Ти поряд з Хрестом,
й дні Твоі в траур оділись,
й бідний Твій, Матінко, дім...
Зараз Ти - Мати Вселенська,
Цар із Царів - це наш Спас,
Ти - Всецариця, о Ненько!
І пригортаєш всіх нас...
Зву я - о Мати Небесна!
- Зцілення маю в отвіт,
зву я - ізбав, Геронтиссо,
Матінко Божа от бід.
Образ " Нечаянна Радість",
в серці своім поселю,
і попрошу Матір Божу,
в щасті з"єднати сім"ю.
Радістю швидкою вістка,-
війнам кінець в день Різдва!
Матінка Божа Донецька! -
Слава Тобі і хвала!