***

Марина Бочок
Розумієш, я змарнувала тисячі можливостей й шансів,
Доки ти кроками міряв квартиру, мовчки.
Зараз, перебуваючи у повному когнітивному дисонансі,
Ти кричиш, що віддавав мені все, що мав, аж до своєї останньої сорочки.

Розумієш, вже сплили всі дедлайни і допустимі відкладення,
Я змінила тебе і змінилась сама докорінно і радикально.
Давай спростуємо, давай забудемо про ускладнення.
Ти надто сьогодні виснажений фізично, я, разом з тим, виснажена морально.

Розумієш, ми маємо знати, куди приведуть нас тобою вигадані маршрути,
Ми маємо бачити шлях дуже чітко, розбірливо і без оптики.
Уяви, як стоїмо на краю скелі і я прошу мене зіштовхнути,
Ти зробиш це з легкістю чи переконаєш відмовитись дотиками?

Розумієш, я надто часто перевтілювалась і переймалась,
Доки ти кроками міряв квартиру, мовчки.
Зараз сприймється і чується те, що раніше ігнорувалось,
Ти кричиш, що віддавав мені все, що мав, аж до своєї останньої сорочки.